Думка

Нісся місяць ясним небом,
Там, де зоря ясна;
Летів хлопець чистим полем,
Де дівчина красна.

Часом місяць ізійшовся
З тьмавою хмарою;
Не раз хлопець поборовся
З журною гадкою:

«Журна гадко, печалива,
Чо ти мене гониш?
Чо ми житє згорчиваєш,
В серце тугу рониш?

Уступися, лиха нене,
З вітром в ліси, гори,
Най по тобі й чутка згине,
Як сліди на мори.

Мому серцю най радощі,
Най надія грає,
Най ми доля веселенька
Птичкою співає».

[1836 — 1838]