У ніч під Новий рік

І
В одному колгоспi, одного району, одної областi трапилася страшна пригода...
У нiч пiд Новий рiк щось украло в тому колгоспi сторожа!
Був сторож, i як язиком його злизало.
У тому колгоспi по штату всього тiльки 18 сторожiв...
Не вiсiмдесят, а всього тiльки вiсiмнадцять.
Сторожi мiж собою живуть тихо, мирно, у згодi та злагодi.
Вони собi сторожують, сонце собi крутиться, трудоднi собi йдуть...
Щоб коли-небудь виникла серед них, серед сторожiв, якась там сварка, - то боже
борони!
Хiба як у пiдкидного грають, та хтось не ту масть пiдкине. Але це буває дуже
рiдко, бо грають вони у пiдкидного так, що й у карти вже не дивляться, - такi
спецiалiсти: дiйшли вже до того, що без карт грають, а так - на мигах.
Отже, й сваритися нема причин.
Буває iнодi, що стерегти нема чого, - так i з цього становища виходять:
стережуть тодi один одного, щоб прогулiв не було.
Одне слово, - хорошi сторожi, квалiфiкованi i з чималим стажем.
Троє з них уже в похилiм вiцi, старенькi, а решта - нiчого, у доброму ще
здоров'ї, i як не грають пiд коморою у пiдкидного, тодi борються-"навхрест" або
"пiд силки", а як боротись не хочеться, тодi йдуть на товарно-молочну ферму:
- Ану, хто бугая пiднiме?
Бугай у тому колгоспi-симентал, красунь-бугай, Цезар називається, 918 кiлограмiв
на вагу, але характером плохий, сумирний, дається пiднiмати, тiльки стогне.
Одному не вдалося ще пiдняти, а вдвох уже пiднiмають.
Тiльки крекчуть, як пiднiмають.
Оленка Кленова, найкраща в колгоспi ланкова i найгострiша на язик комсомолка,
кинула якось на засiданнi правлiння:
- Та ви б нашим сторожам футбольного м'яча купили! Вони потренуються та "Кубка
СРСР" нам виграють! Досить уже їм бугая пiднiмати!
Сторожi образились та на Оленку:
- Ти не дуже базiкай! Що ми сторожi, то нiчого, та не забувай, що я тесть, а я
свекор, а я дядько, а я кум! Прикуси язика!
I так за дiвчину взялися, що якби не парторг iз комсоргом, то, дивись би, й
той... i ланку б одiбрали!
А так, взагалi, що раз кажемо, сторожi дуже добрi й дуже квалiфiкованi, просто
таки незамiнимi.
I от одного з них пiд Новий рiк щось узяло й ухопило.
Дiло було, - розповiдають, - так.
Пiд Новий рiк сторожi вийшли на роботу вже пiсля зустрiчi Нового року, бо нiхто
до 12-ої години в колгоспi не спав, отже боятися не було чого, та й злодiї у цю
нiч теж Новий рiк зустрiчають, так що можна не хвилюватися.
Зустрiли Новий рiк i вийшли сторожувати.
Цю нiч не грали в пiдкидного, не боролися та й бугая не пiднiмали, бо було
важкувато. Походили, покалатали в калаталки, поприходили додому та й полягали
спати.
І от другого дня дружина одного з сторожiв зчинила гвалт:
- Нема чоловiка!
Сюди-туди - нема! Уже й вечiр - нема! Подзвонили до району, викликали з мiлiцiї
собаку-шукача Трефа, а воно тої ночi йшов снiг, слiди поприкидало. Треф побiгав
по дворах, пiдбiг до колгоспної комори, нюхнув і прянув до стогу колгоспного
сiна, пiдбiг до стогу i почав одгрiбати сiно. Грiб, грiб i вигрiб свинячий
окiст. Всi тiльки:
- Тю!
А комiрник потихеньку:
- Здох би ти йому! Де ти на мою голову взявся? Оленка, що тут була, приснула:
- Дивись! I колоте, а в сiно заривається! Сказано, свиня!
- То воно з морозу, - посмiхнувся мiлiцiонер.

II
Крадiжка в колгоспi сторожа справила на всiх гнiтюче враження.
Дружина весь час плаче, родичi й сусiди сумують.
Сторожi ходять хмарою:
- Не вберегли!
Скликали екстрене засiдання правлiння, де ухвалили подвоїти штат колгоспних
сторожiв, щоб один штат сторожував колгоспне добро, а другий штат, щоб
сторожував перший штат.
- Чи могло таке трапитись? - запитали ми в свого знайомого мудрого колгоспника.
- Скiльки в колгоспi сторожiв? - вiн запитав.
- Вiсiмнадцять!
- Могло бути! - подумавши трохи, сказав мудрий колгоспник. - Могло вкрасти: є
кого красти!
- А що робити, щоб у колгоспi сторожiв не крали?
- Єдний спосiб - вибрати на колгосп одного доброго сторожа! - посовiтував мудрий
колгоспник. - Голову колгоспу!
- Що ж йому сторожувати? - ми до нього.
- Колгоспнi трудоднi! - твердо заявив мудрий колгоспник. - Нiхто тодi в нього
сторожа не вкраде!

1950